Покращення позиції на переговорах шляхом окупації території агресора може свідчити тільки проте, що і агресор і жертва агресії не вважають окупацію порушенням чиїх-то прав. Тобто з точки зору обох сторін переговори не можуть йти про вихід агресора з окупованих територій, бо це, ніби, "об'єктивна реальність" війни. Переговори можливі лише про обмін окупованими територіями, причому окупантами стають і агресор, і жертва агресії. Якщо хтось вважає, що жертва агресії не стає окупантом внаслідок таких дій, то тоді необхідно визнати, що і принцип недоторканості кордонів не має сенсу. Але саме на ньому базується звинувачення агресора!

Там, де діють держави (тобто люди, які являють собою державу), там немає місця для логіки правової системи. Коли йдеться про державу, то звинувачення в агресивності це просто образа, як називати одне одного фашистом чи імперцем. Просто образи з політичного словника. Вони не мають сенсу в такому застосуванні. Важливо голосно їх вигукувати. Право у таких конфліктах почне діяти тільки після появи власника. Його немає, ні на нашому боці кордону, ні на їхньому. І там і там все належить державі (часом це звучить як все належить народові, але суті це не міняє).

Але належність державі (умовній сутності) не заміняє власність. Отже, переговори матимуть сенс з точки зору права тільки коли за столом переговорів сидітиме власник (або його представник) який постраждав від агресії. І інша особа - агресор. І мова може йти тільки про розмір компенсації за порушення права. Власнику не потрібно захоплювати власність агресора, щоб покращити свої "переговорні позиції". На його боці право.

Коли в правову систему починають бавитися люди, які скасовують право на підконтрольній їм території, тобто люди держави, різниця між агресором і жертвою агресії стає уявною. Хто гучніше буде називати іншого агресором, той і агресор. Саме цим визначається необхідність стати агресором і для жертви агресії, щоб мати можливість домовлятися. Такі переговори - це просто розділ сфер контролю між двома агресорами, якими за виначенням є всі держави.

Сергій Рачинський, зноў копіпаст ад крамлёўскага бота з гугл транслэйтам.

Сергій Рачинський, не дурыце галавы. Прысутнасьць УСУ на тэрыторыі Расеі, як мінімум не дазваляе Пуціну патрабаваць замірэньня на базе "аб'ектыўнай рэальнасьці", як умовы для перамоваў. Інакш давядзецца пагадзіцца пакінуць частку терыторыі РФ пад кантролем Украіны. Іншае пытаньне, ці сапраўды УСУ мае дастаткова моцны рэзэрв, каб утрымаць захопленыя тэрыторыі пад сваім кантролем.

Сергій Рачинський, думаю, што зяленскі прыняў факт таго, што захадныя дзеячы накшталт трампа гатовыя ціснуць на Ўкраіну пакінуць захопленае пуціну і спыніць гарачую фазу вайны. Курск - гэта можа й слабая, але страхоўка: раз ім пакідаем Крым і Данбас, то Ўкраіне пакідаем Курск, Белагарад ...

Камэнтатары-тлумачальнікі палітыкі партыі і ўрада, вы за рсфср і урср ня бачыце людзей.

Acab, Хто бачыць людзей - той вайну не распачне, і ня будзе бамбіць жылыя кварталы, забіваючы мірных, ізноў жа, людзей, ня будзе захопліваць ды далучаць у склад сваёй дзяржавы тэрыторыі чужой краіны.

Унезапна узяли Унезапнае!))